Часом буває так погано на душі, а розповісти нікому…
На початку нашого життя, світ здавався нескінченно великим. Безліч людей і друзів також…
Проте, з плином часу, подорож життям приводить до перших розчарувань, зрад та труднощів.
Здається, що навколо багато людей, але тих, хто готовий подати руку допомоги, мінімум.
Тобі доводиться звузити свої кордони. Залишається кілька надійних, що можуть друзями назватися…
Горе розділять та біду, а радість не зможуть винести твою… Ще кількох з’їсть заздрість.
І твоє коло знову звужується до тих небагатьох, що в радості та горі. Поруч, а не паралельно…
Але тоді з’являється родина та діти, які роблять наш світ більшим, а життя яскравішим. Але у долі немає жодних обіцянок.
Наші зусилля та заслуги забуваються і з часом наше коло стає ще тісніше.
Ми розуміємо, що насправді маємо дуже мало тих, з ким ми хочемо проводити час, ділитися моментами тиші та розмовляти без слів.
Нам важливо знати, що вони завжди поруч, так само як і ми для них…
Так що, поки ця планета обертається, давайте берегти та цінувати тих, кого можна назвати “своїми”.
Читати також:
Чому потрібно дотримуватися правила трьох хвилин?
