Українські прислів’я та приказки: скарби національної мудрості
Українські прислів’я та приказки – невід’ємна частина національної культури, відображення вікової мудрості, накопиченої нашим народом протягом століть. Це короткі, але глибокі вислови. Однією з ключових рис українських прислів’їв є їхній функціональний характер. Вони служать засобом передачі досвіду від покоління до покоління та є засобом формування моральних цінностей. Вони нагадують про необхідність праці та наполегливості для досягнення успіху, виховують в людей відповідальність та повагу.
Прислів’я та приказки — короткі влучні вислови, які образно та лаконічно передають нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків.
Українські прислів’я та приказки: ТОП – 100
- Яке коріння, таке й насіння.
- Там добре, де нас нема.
- Диму без вогню не буває
- Дома й стіни помагають.
- Живемо, як горох на дорозі: хто не йде, той скубне.
- У страху очі великі.
- Який їхав, таку й здибав.
- Рада б душа в рай, та гріхи не пускають.
- Силою не бути милою.
- Як кіт наплакав.
- Щедрий на батьківські гроші.
- Це ще вилами по воді писано.
- Паршива вівця все стадо запоганить.
- Під лежачий камінь вода не тече.
- Після бійки кулаками не махають.
- Чужа душа — темний ліс.
- Тиха вода греблю рве.
- Чужа хата — гірше ката.
- Скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться.
- Хліб та вода — козацька їда.
- Семеро одного не ждуть.
- За битого двох небитих дають.
- Робить, як мокре горить.
- Косо, криво, аби живо.
- Робота не вовк, в ліс не втече.
- Правда очі коле.
- Піймав куцого за хвіст.
- З пісні слова не викинеш.
- Поспішиш – людей насмішиш.
- Поможе, як мертвому кадило.
- Продав кота в мішку.
- З чорної кішки білої не зробиш.
- Знає кіт, чиє сало з’їв.
- З ким поведешся, того й наберешся.
- З миру по нитці — голому сорочка.
- Краще пізно, як ніколи.
- Крутить, як циган сонцем.
- За дурною головою і ногам нема спокою.
- Забув віл, коли телям був.
- Дурням закон не писаний.
- Згадала баба, як дівкою була.
- Кожна жаба своє болото хвалить.
- Кому що, а курці просо.
- З дурнем каші не звариш.
- Катюзі по заслузі.
- Київ не одразу збудовано.
- Кінець діло хвалить.
- Носиться, як дурень з писаною торбою.
- Не кажи гоп, поки не перескочиш.
- Не копай іншому ями, бо сам упадеш.
- Не лізь поперед батька в пекло.
- Не святі горшки ліплять.
- Багатий, як циган на блохи.
- Не все те золото, що блищить.
- На злодієві шапка горить.
- Наскочила коса на камінь.
- Клин клином виганяють.
- І стіни мають вуха.
- Де посієш, там і вродиться.
- Де багато господинь, там хата неметена.
- Десять разів відміряй, а раз відріж.
- Дарованому коневі в зуби не заглядають.
- Гуртом і батька добре бити.
- Горбатого могила виправить.
- Не страши кота салом.
- Не сунь носа до чужого проса.
- Не такий страшний чорт, як його малюють.
- Година вранці варта двох увечері.
- В тихому болоті чорти водяться.
- В сім’ї не без виродка.
- Вовка ноги годують.
- Без труда нема плода.
- Не вчи рибу плавати.
- Ні в тин, ні в ворота.
- Береженого Бог береже, а козака шабля.
- Від своєї тіні не втечеш.
- Боятися вовка — в ліс не ходити.
- Брехливу собаку далеко чути.
- Баба з воза — кобилі легше.
- Або пан, або пропав.
- Терпи, козаче, отаманом будеш.
- Тиха вода греблю рве.
- Хто меч підійме, той від меча й загине.
- Хто як постелить, так і виспиться.
- Чує дзвін, та не знає, звідки він.
- Шукай вітру в полі.
- Як гукнеш, так і відгукнеться.
- Як корова язиком злизала.
- В ліс дрова не возять.
- Дешева риба — погана юшка.
- Лінивий двічі робить, скупий двічі платить.
- На чужий коровай рота не роззявляй.
- Не вартий дірки від бублика.
- Ліс рубають — тріски летять.
- На ловця і звір біжить.
- На нема й суду нема.
- Любиш кататись, люби й санчата возить.
- Людям язика не зав’яжеш.
- Моя хата скраю — нічого не знаю.
- На все свій час.
Цікаво почитати:
Лялька-мотанка: історія і традиції виготовлення